Що ж ти з нами робиш, синку? Ми з татом ще не встигли сповна насолодитися твоєї дитячої безпорадністю, твоєї беззубою посмішкою і твоїм нерозбірливим дитячим лепетом, а вже твій перший ювілей постукав до нас у двері і в наші батьківські серця! Ох, вже це нещадне час! Воно відбивається на твоєму дорослішаючої особі, на твоїх більш усвідомлених вчинках і на те, як ти цінуєш нашу з татом турботу про тебе. Ми, твої батьки, щасливі в цей день, а й сум наповнює наші серця: не повернути ті незабутні і солодких моментів, які стали заповнювати наше життя з твоєю появою. Прошу, синку, збережи наші батьківські серця, що не розбий їх своєю неуважністю і безпечністю, подаруй нам солодкість свого спілкування на довгі десятиліття!
